Есе "Бути людиною - це мистецтво?"

Чя май бунэ бэутурэ эсте апа дин извор.

Мова живе, її життя. Її власна історія міститься в постійній її зміні: щезають старі звуки, появляються нові й вони міняються, як і форми слів, синтактичні звороти, значення слів. Увесь духовний і матеріальний поступ людства будується на мові, історія якої тісно пов'язана з політичною долею того народу, котрий нею говорить.

Мова - це найкращий засіб взаємних зносин окремих осіб між собою, засіб їх духовного об'єднання і взаємного впливу. Без мови нема народності, рідна мова найкраще відбиває в собі думки й почуття окремої людини, суспільності всього народу. В мові, її історії, розвитку й виробленні відбилися перші ознаки проявів самостійного духовного життя в майбутньому окремого народу. Найголовніші індивідуальні ознаки народу - це його мова, література, мистецтво, пісні, усна творчість.

Мова - це характер народу. В ній відбито його національні звичаї, побут нахили. Мова - це ще й історія народу. Від найдавніших часів наші предки залишили в мові свої глибокі сліди. У мові відбивається і пам'ять народу, бо майбутнє виростає з минулого. Нашому поколінню треба плекати кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших пращурів. Нам треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим. Ми не маємо права забувати, що за любов до української мови, до рідного народу багато письменників часто платили власним життям.
Мова - це золотий запас душі народу, з якого виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися рідним краєвидом. Мова - найкращий цвіт, що ніколи не в'яне, а вічно живе, розвивається і процвітає.

Каким бы я хотела видеть свой город?Чистым,с большым колличеством парков.Чтоб было много детских прощядок.Чтоб в городе было много растений,цветов,деревьев.Люди бы их не ломали, а наоборот растили,поливали.

 Но к сожелению это не так.У нас в  городе мало парков где можно гулять,очень много заброшенных зданий,где погибают люди в основном дети.Маленьким ребятишкам нету места поиграть в песочнице где б не было шприцов и т.д.В подьездах очень много пьяных людей,и много окурков шприцов,летом ребёнок или даже взрослый может уколоться этим шприцом и заболеть очень тяжело.

 В наше время очень мало мест где можно было отдыхать с семьей,раньше были эти места но к большому сожелению они заброшенны. На стенах домов,магазинов очень много рисунков с некрасивыми словами,ведь когда люди приезжают в наш город отдыхать или просто посмотеть на архитектуру они видят эти некрасивые рисунки.

   Вот таким я бы хотела видеть мой город,мой самый любимый город на Земле.