Остап — велична постать, справжній уламок старовинного українського лицарства, що не шукає волі лише для себе, а прагне зібрати хоробрих козаків і повести їх на бій із панами. Гордий і щирий, він здатен на подвиг і велике кохання. Та життя бере дорогу ціну за здійснення бажань. Остап здобув волю, але загубив те, що було його половиною — кохану жінку Соломію. Згадуючи своє нелегке життя, він каже: "Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав... Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга — чекає й не дочекається, коли злучиться з нею..." Життя подарувало людині лише одну мить щастя, але за це відняло все: мрії про сім'ю, кохану жінку, прагнення до помсти — все спливло за дунайською хвилею. Трагізм усякого життя, яке не хоче коритися обставинам.
Оповідання "Дорогою ціною" вражає найбільше тим, що крізь суворий і реалістичний сюжет ми бачимо життєстверджуючу віру в людину, її боротьбу за волю та гідність. Загибель Соломії страшна й прекрасна, бо її не змогли зламати. Життя Остапа безнадійне й прекрасне, бо він не скорився й нічого не забув. Коцюбинський зміг змалювати могутні характери, передав внутрішню красу сильних людей, які уособлюють кращі національні якості українців.
в этом соченений а хочу рассказать о моем лутчем друге.Как вы поняли если он лутчий значит у него есть хорошые черты характеры и плохие.Начнем с хороших-он никогда не предаст и не оставит меня в беде,ну очень не ловкой ситуаций найдет как выкрутиться,всегда прежде чем как то пошутить или сделать чтото он спрашивает у меня или у того с кем это хочет сделать.Плохие- он боиться выставить свое мнение,корысный,бывает жестокий.Вот я и рассказал вам о моём друге!
Один із творів-казка, другий-вірш. Твори відрізняються розмірами. У казці головним героєм є Козак, а у вірші - маленький хлопчик. У казці змальовано більше подій, наприкінці герой відходить. У вірші червень тільки прийшов до людей.
Якось він потрапив на майдан,а там так багато вогнів,все сяє,іскриться,мерехтить. Посередині того майдану сяє ялинка. Хлопчик аж розгубився. Він став як укопаний. Аж тут прибігли діти,які хотіли танцювати біля ялинки. Зі сміхом зиркнули вони на Ха-еФа і раптом стали чіпляти на нього свої сумочки та інші речі. Ха-еФу це не дуже сподобалось. Він так застрибав що все полетіло геть. А хлопець помчав чимдужче під ялинку. Він стрибав і танцював, а на нього кидали блискучі серпантини. Яким же веселим і радим став Ха-еФ. І він вигукнув: - Ну і чудесна ця країна новорічна! Я буду завжди в ній!