Виписати 5 простих речень в оповіданні лось?

. 4

Другие вопросы по предмету

Українська література Українська література
Пошаговый ответ
P Ответ дал Студент

1. Образ Карпа

2. Образ Ларвіна 

3. Образ Мотрі

4.Образ Мелашки 

Українська література Українська література
Пошаговый ответ
P Ответ дал Студент

вірш написаний 1919р.

жанр: сонет, філософська лірика

тема: любов до природи й людини, всього живого і красивого.

ідея: автор показує радість життя та його неповторність.

основна думка: треба пройти догий шлях щоб зрозуміти та відкрити для себе "солодкий світ".

Жудожні засоби:

-епітети

-метафори

-порівняння

Українська література Українська література
Пошаговый ответ
P Ответ дал Студент
Історія України має багато трагічних сторінок, але найбільшим нещастям для нашого народу стала ліквідація Гетьманщини і перетворення вільного селянина на безправного кріпака. Дуже часто кріпосниками ставали давні вороги українців — польські пани, яким російські самодержці роздавали родючі землі своєї Малоросії. Саме так з’явився у Пісках пан Польський — генерал, що служив у якомусь полку, терся біля вельмож і нарешті за вірну службу отримав село. Уперше прибувши у Піски, що подарувала йому цариця, й відчувши опір вільних людей, новоспечений володар зрозумів, що громада добровільно не вставить свою шию в ярмо, що «волів» потрібно гарненько призвичаїти, щоб самі простягали шию і слухняно виконували волю господаря. І на другий день генерал привів «москалів», котрі швиденько прикладами гвинтівок «роти заціпили» непокірним. Із того все й почалося… «Ляшок» вдається й до мерзенного обману піщан, що братиме з них тільки невелику плату за користування «його» землею. І зрештою вільні колись селяни стали панськими. Уперше біда затесалась у село у вигляді царського генерала, а згодом з’явилася разом з удовою-генеральшою та її синочками. Тепер піщани зрозуміли, що пропали навіки. Кріпосники за короткий час так запрягли «волів» у ярмо, що тепер уже можна було тішитися й насолоджуватися життям щодня. Селяни ходили на панщину по чотири-п’ять днів на тиждень, а крім того, «зносили у двір курей, гусей, яйця». Було з чого панам бенкетувати та в п’яному хмелю гудити своїх «мазеп». Генеральша навіть не спілкувалася зі своїми годувальниками-кріпаками, все йшло через прикажчиків. Її мозок працював тільки над вигадуванням страшних, принизливих покарань своїм дворовим. Спустошене серце генеральші грілося не біля дітей та онуків. Свою любов вона віддала котам. А тим, хто вичісував тих котів, стелив їм постіль, доводилось гірко. З наказу генеральші люто катують веселу дівчину Уляну. Мокрині доводиться прилюдно цілий день мазати панські кухні з мертвим кошеням на шиї, якого вона ненароком придушила. Зовсім зубожіло село, коли осів на батьківщині Василь Семенович Польський. При ньому кріпаки вимушені були працювати на панщині вже шість днів на тиждень. На відміну від генеральші, Василь Семенович спілкувався зі своїми кріпаками. Ще підлітком скуб ровесників за чуба, юнаком цінував красу молодих кріпачок. Пани-кріпосники були не хазяїнами, а хижими експлуататорами. Вони не дбали про землю, про тих, хто на ній працює. З року в рік земля виснажувалася, урожаї падали, село убожіло, морально розкладалося. Пияцтво, злодійство стали звичайними явищами серед кріпаків. Неволя, як той чад, задурманила людям голови.
Українська література Українська література
Пошаговый ответ
P Ответ дал Студент

mom? we've got some, but mine is the best! (мамы,у всех они есть,но моя лучшая)

расскажите о своей маме.

1.её имя (my mom's name

2.возраст (не обязательно) she

3.внешность.she has blue/green/brown eyes.

she has white/black/blond/etc. hair.

4. характер  she is kind, helpful,gentle , hilarious.

she cooks well, has good sense of  

Українська література Українська література
Пошаговый ответ
P Ответ дал Студент

Сначала кай был добрый, трудолюбивый, смелый.

Потом он стал вредный, самолюбывый и никого не любил

Українська література Українська література
Пошаговый ответ
P Ответ дал Студент

переможе добро. софійка побачить своє майбутнє в якому вона буде разом з сашком.

Українська література Українська література
Пошаговый ответ
P Ответ дал Студент

«Инвалид - не инвалид… Люди так не делятся», - вот проблема, поднятая автором.

С первых строк текста понятно, что Л. Улицкая очень сочувствует своему герою. Ей жалко мальчика Геню, отторгнутого ребятами во дворе и в школе из-за его нелепой фамилии, отсутствия отца, а главное – из-за инвалидности. Но как  радуется автор тому, что мальчик смог наладить отношения со сверстниками, которые оценили талант Гени и, не обращая внимание на его физические недостатки, с радостью приняли его в свою компанию.

 Л. Улицкая считает, что люди не должны делиться по принципу «инвалид – не инвалид».

Я полностью разделяю точку зрения автора, так как считаю, что инвалиды - такие же люди, как и все, сильные и слабые, талантливые и не очень, они также испытывают минуты падения и минуты торжества.

Ярким примером сказанному является судьба Л.Бетховена. После тяжелой болезни он полностью потерял слух, но закончил «Третью Симфонию» и написал оперу «Фиделио», которая с небывалым успехом шла в лучших оперных театрах Вены, Берлина и Праги.  В течение десяти лет Бетховен без устали  создавал сонаты, реквиемы и оперы. Его слава в то время достигла небывалого масштаба. Никто не обращал внимания на его физический недостаток. Все восторгались и восторгаются талантом гениального композитора.

И в наши дни инвалиды являются для нас примером мужества, стойкости. Вспомним четырехкратного паралимпийского чемпиона Ирека Зарипова. Несмотря на то что он в аварии потерял ноги, юноша смог закончить учебу, начал упорно тренироваться и достиг всемирного признания в таких сложных видах спорта, как лыжные гонки и биатлон. У И.Зарипова прекрасная семья, масса друзей, поклонников, и никого из них не смущает то, что Зарипов –инвалид.

Таким образом, могу сделать вывод, что мы не делимся на инвалидов и не инвалидов, так как все равны. Мы обязаны ценить человека по его внутренним качествам и

Українська література Українська література
Пошаговый ответ
P Ответ дал Студент

Соломія головна героїня твору і взагалі дуже цікава дівчина. Впродовж всього твору вона показана як сильна і вольова жінка і це справді так. Це показано у творі. У певний момент Соломія сказала коханому відрізати її коси, дівчині було важко втрачати своє чудове волосся. Та при цьому Соломія не відступила сягає і майже не заплакала і це підтверджує її сильну волю.

Українська література Українська література
Пошаговый ответ
P Ответ дал Студент

як приклад можна розцінювати  роман Олеся Гончара " Собор". Собор, зображений у романі, мабуть, найбільше схожий до козацької дерев'яної церкви уНовомосковську, яку, за легендою, в одну ніч побачив і зробив її макет з комишин Яків Погребняк з Нової Водолаги. Також прототипом міг служити і Дніпропетровський собор, споруджений приблизно у ті ж роки.  ось фрагмент опису собору з цього твору : 

 

Надто коли починає розповідати їй про той загадковий, білосніжний Тадж-Махал, що в одному місці оздоблений чорним каменем і той камінь співає. Не кожен почує те диво, але коли вслухатися добре — справді, ледве чутно співає: так вміло той камінь поставлено давніми індійськими майстрами. І досі таємницю їхню не розгадано: чому ж він співа? І вже обоє вслухаються мимоволі і в свій собор, що височить на майдані, тане верхами в сутіні неба, — часом чи не заспіває він теж, тихо, віддалено? Мовчить собор.

Не видно облупленості, іржі на банях, ніч скрадає на ньому всі травми часу.

Навколо вирують пристрасті, ламаються списи в щоденних баталіях, що їх ведуть будівничі з браконьєрами, а вій стоїть, думає свою одвічну думу. Про що вона? Все тут проходило перед ним, як перед свідком і перед суддею. Ще, здається, недавно рипіли гарби повз нього з снопами, клекотіла революція на цьому майдані соборному, дзвони калатали на сполох, кликали на сходки, на пожежі, то радісно, то тривожно будили передмістя, б'ючи пудовими язиками свою литу, з домішкою срібла мідь... Поглядом болю і туги востаннє дивилися на нього розширені очі дівчат-полонянок, коли їх тисячами гнали мимо собору в Німеччину. Ридання чув, і крики надій, і залізні гуркоти війни, і її, ще страшнішу тишу... Тепер велосипеди нічних змін нечутно обтікають його щодня і щоночі.

Все він бачить і бачив усе. Ярмарки вирували круг нього, яскраво гомоніли, бурунили, буйно сміялись червоним, сивіли шапками, саньми красувались в різьблених оздобах... Чи так уже воно й вищезло усе? Чи береже він у собі відгомін життя невмирущого, мигтіння списів запорозьких, різноголосся ярмаркового люду, жарти циганські, чвари прасолів, іржання коней продано-ображених, лоскітний сміх шинкарок щасливих, нічні шепоти закоханих, зоряні обійми й зачаття?.. Повен, повен всього! Темрявою ночі окутаний, зірок дістає шоломами своїх бань крутолобих. А сталь у печах клекоче, і коли плавку дають, шлак за Дніпром виливають, і все небо виповнюється загравною повінню, так що вершечки садків висвітяться карбовано, видні до кожного листочка, — в такий час од світла заводів враз вирине з темряви ночі й собор. І доки багряніє, дихає небо по всьому Наддніпров’ю, стоїть серед заводського селища весь освітлений, парусно-повний і чистий, як тоді у минувшині, коли вперше тут виник, вичарувався з душі своїх мудрих і дужих майстрів.